Під час Гуморини відкрили пам'ятник російській поезії

40-а ювілейна першоквітнева Гуморина в Одесі почалася з традиційного відкриття пам'ятника в саду скульптур Літературного музею.

Цього разу скульптурна композиція, яка носить назву "Срібний вік", присвячена цій епосі в російській літературі, передає УкрІнформ.

"Ми вирішили присвятити скульптурну частину Гуморини представникам Срібного віку, оскільки наше місто було тісно пов'язане з цією літературною епохою", - сказав автор пам'ятника Леонід Ліптуга.

Як відомо, широке застосування термін "Срібний вік" набув у Радянському Союзі після знайомства читачів з "Поемою без героя" уродженки Одеси Анни Ахматової. В Одесі жили і друкувалися чимало представників періоду "Срібного віку".

На композиції представлено жіночі фігури, що сидять на лавках у вигляді сфінксів. На постаменті напис "Срібний вік" і зображення піраміди, в центрі якої назви і напрями в рамках літератури "Срібного віку": "Футуризм", "Імажинізм", "Кубофутуризм" та інші.

Традиція відкривати 1 квітня пам'ятник у саду Літературного музею з'явилася в Одесі 18 років тому. Тут можна побачити пам'ятники герою одеських анекдотів Рабіновичу, Мішці-одеситу, Одесі-мамі, Гоголю, Паустовському, Висоцькому.

В Літературному музеї працює фотовиставка, що розказує про історію Гуморини за 40 років

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.