Спецпроект

Музей Метрополітен купив ескіз Жака Луї Давида за безцінь

Музей Метрополітен придбав на аукціоні виконаний автором ескіз Смерті Сократа Жака Луї Давида за 840 доларів.

Про це пише korrespondent.net.

До продажу вважалося, що малюнок був написаний на основі картини.

Виконана за допомогою туші та сірої акварелі замальовка була куплена агентом музею в аукціонному домі Swann Galleries на торгах роботами старих майстрів 29 січня. В каталозі продажів ескіз розміром 24,5 на 38,2 сантиметра був описаний як виконаний в стилі французької школи на початку XIX століття.

 

Експерти Метрополітену порівняли малюнок з оригінальним полотном, написаним у 1782-му, яке також знаходиться в колекції музею з 1931 року, і прийшли до висновку, що він був виконаний Давидом до написання картини.

Так, на ескізі учень Сократа Критон тримає перед собою книгу і лише озирається в бік вчителя. В основній роботі художник прийняв рішення написати Критона, який поклав руку Сократові на стегно.

Композиційні малюнки Давида представляють для музеїв значну художню цінність. У 2006 році Метрополітен купив ескіз картини "Ліктори приносять Бруту тіла його синів", яка раніше була придбана на паризькому аукціоні за 510 тисяч євро.

Основоположник французького неокласицизму Жак Луї Давид був активним учасником Великої французької революції і депутатом Національного конвенту. Серед його відомих робіт - Смерть Марата і Клятва Гораціїв.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.