В Австралії відкрили виставку про УПА

3 березня у Сіднеї (Австралія) в Українському домі молоді презентували фотовиставку Центру досліджень визвольного руху "УПА. Історія нескорених".

Захід приурочили до роковин загибелі генерала-хорунжого Української повстанської армії Романа Шухевича, повідомляє прес-служба ЦДВР.

Організувала виставку Спілка української молоді в Австралії. На відкритті були присутні колишні вояки УПА, які зараз проживають в Сіднеї, — Дмитро Грицько та Володимир Костка. Вони поділилися з присутніми своїми спогадами про участь у визвольному русі.  

На виставці представлені близько півтисячі фото, документи з радянських та німецьких джерел, внутрішні документи Організації українських націоналістів та УПА.

Відвідувачі побачили такі раритети, як фотографії групи вояків УПА з захопленим німецьким літаком та повстанців у підземній криївці (бункері) на Хмельниччині в 1950 році.

Тема криївок детально досліджена в окремій частині виставки, включно з планами підземних "багатокімнатних квартир" та детальними інструкціями щоденного режиму життя під землею.

"Місцевим українцям важливо буде дізнатися історію УПА, - зазначив один із авторів виставки, історик Володимир В'ятрович. - Пізнавальною виставка буде і для інших австралійців, адже їхня країна цікавиться трагічним і героїчним минулим України, це одна з тих країн, які визнали Голодомор геноцидом".

 

Виставка демонструватиметься у Сіднеї до 10 березня, а потім вирушить в інші міста Австралії.

Документальна фотовиставка "УПА. Історія нескорених" розроблена Центром досліджень визвольного руху на базі архівних документів. Окрім України, виставка вже експонувалася в понад 20 містах Сполучених Штатів Америки, у Канаді, Прибалтиці, Великій Британії, Японії та Греції.

Крім виставки, ЦДВР видав однойменну ілюстровану історію УПА та навчально–демонстраційний посібник для середніх шкіл.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.