В Донецьку вимагали клонувати Сталіна і повернути НКВД. ФОТО, ВІДЕО

У Донецьку перед будівлею ОДА близько 15 осіб влаштували перформанс на честь 60-ої річниці смерті Йосипа Сталіна "60 років Сталіна на нас немає!"

Про це повідомляють "Коментарі". 

Учасники акції згадували, як молодий Сталін у семінарії пізнав ази православної духовності і набрався революційного духу для того, щоб грабувати на користь партії.


Молоді люди згадали досягнення "великого керманича", який "будував табори не тільки для дітей, але й їхніх батьків", зупинив фашизм "не щадя населения, ценой 40 млн жизней", "прийняв Росію з сохою, а залишив з атомною зброєю", від якої постраждали десятки тисяч людей.

Мітингувальники тримали в руках плакати "Повстань і карай", "Журналюг у ГУЛАГ", "Поверніть НКВД і ковбасу по 2,20", а також "ікони" з портретом Сталіна.


Вони вимагали канонізувати Йосифа Сталіна, перейменувати Донецьк назад у Сталіно і "клонувати великого вождя, як овечку Доллі".

Учасники перформенсу показали мініатюру, в якій воскресили Сталіна і напоїли його свіжою "бандерівською кров’ю".

Нагадаємо, що весною 2012 року у Львові, Києві і Одесі встановили пам'ятники Сталіну, який пісяє.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.