Спецпроект

В Донецьку частину художнього музею віддали під елітний бутік

Директор Донецького художнього музею Галина Чумак в інтерв'ю блогеру frankensstein розповіла, чому виставковий зал художнього музею нині перебуває в приватних руках.

Про це пишуть texty.org.ua.

Директор галереї заявила, що музей втратив залу не з її ініціативи, а в результаті рішення Донецької міської ради.

"Захотів приватний підприємець його роздобути. Звернувся з листом до міської ради. Вони визнали за необхідне приміщення віддати. Все. Це не моє помешкання. Захоче влада мене звідси витурити - спокійно можуть викинути. Он будинок працівників культури був – вигнали", - сказала Галина Чумак.

Музей засновано 23 вересня 1939 року як Музей образотворчого мистецтва, у 1941 року з початком Великої Вітчизняної війни припинив своє існування, з 1958 року — відділ образотворчого мистецтва Сталінського краєзнавчого музею, з 1960 року — Сталінська картинна галерея, з 1965 року — Донецький художній музей.

Музей сьогодні має у своїй колекції більш 15 тисяч творів живопису, графіки, скульптури і декоративно-ужиткового мистецтва, небагато ікон. У його колекції представлені роботи українських, російських та європейських майстрів XVI—XX століть, а також твори античності.

У постійно діючій експозиції музею представлені роботи: І. Айвазовского, Бенуа, Д. Бурлюка, В. Васнецова, В. Голубкіної, І. Грабаря, Дж. Доу, О. Кипрінського, П. Кончаловского, В. Полєнова, А. Саврасова, В. Сєрова, В. Сурикова, Роберта Фалька, І. Шишкіна, Т. Яблонскої. Серед художників доби СРСР Корін Павло Дмитрович.

Музей є членом заснованої у 1999 році Мережі сучасного українського мистецтва.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.