В Ужгороді під побілкою знайшли портрет імператриці Марії Терезії. ФОТО

У приміщенні єпископської резиденції в Ужгороді відновлено унікальну мистецьку пам’ятку, про існуванні якої досі взагалі не було відомо – настінний розпис з ілюзорним бароковим живописом донедавна "приховував" шар побілки.

Раніше в цьому приміщенні діяв читальний зал університетської бібліотеки. Сьогодні ж тут відновлено консисторіальний зал резиденції, повідомляє Zaholovok.com.ua.

При ремонтних ремонтах, які проводить єпархія після повернення приміщень у її розпорядження, і були виявлені розписи. Віднайшли їх у той момент, коли почали знімати забіли шпателем.

Як розповів Михайло Приймич, член Мистецької ради при єпархії, Закарпаття практично не має подібних монументальних розписів кінця XVIII століття, тому знахідка для мистецтвознавців та загалом громадськості особливо цінна.

Подібні розписи можна побачити тільки у святилищі кафедрального собору та у кількох дерев’яних церквах.

 

Альсеко — це так званий живопис по сухому. Наразі віднайдені елементи у консисторіальному залі відчищені, закріплені і відтоновані. Реставраційні роботи здійснювали фахівці кафедри реставрації Національної академії мистецтв.

У консисторіальному залі, як відомо, вирішуються основні питання єпархії. Тут засідає і дорадчий орган, що діє при єпископові.

Віднайдене зображення — це здвоєні колони з карнізами, вазонами у нішах, а склепіння має композицію, яку можна назвати "Апофеоз Марії Терезії".

Фото Габріелли Руденко

"Крім того, маємо документ, який засвідчує договір між єпископом і художником Матіасом Де Бінге, який походив з Тріра (південна Німеччина). Але що саме він виконував, достеменно не відомо", - зазначив Приймич.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.