В Ужгороді під побілкою знайшли портрет імператриці Марії Терезії. ФОТО

У приміщенні єпископської резиденції в Ужгороді відновлено унікальну мистецьку пам’ятку, про існуванні якої досі взагалі не було відомо – настінний розпис з ілюзорним бароковим живописом донедавна "приховував" шар побілки.

Раніше в цьому приміщенні діяв читальний зал університетської бібліотеки. Сьогодні ж тут відновлено консисторіальний зал резиденції, повідомляє Zaholovok.com.ua.

При ремонтних ремонтах, які проводить єпархія після повернення приміщень у її розпорядження, і були виявлені розписи. Віднайшли їх у той момент, коли почали знімати забіли шпателем.

Як розповів Михайло Приймич, член Мистецької ради при єпархії, Закарпаття практично не має подібних монументальних розписів кінця XVIII століття, тому знахідка для мистецтвознавців та загалом громадськості особливо цінна.

Подібні розписи можна побачити тільки у святилищі кафедрального собору та у кількох дерев’яних церквах.

 

Альсеко — це так званий живопис по сухому. Наразі віднайдені елементи у консисторіальному залі відчищені, закріплені і відтоновані. Реставраційні роботи здійснювали фахівці кафедри реставрації Національної академії мистецтв.

У консисторіальному залі, як відомо, вирішуються основні питання єпархії. Тут засідає і дорадчий орган, що діє при єпископові.

Віднайдене зображення — це здвоєні колони з карнізами, вазонами у нішах, а склепіння має композицію, яку можна назвати "Апофеоз Марії Терезії".

Фото Габріелли Руденко

"Крім того, маємо документ, який засвідчує договір між єпископом і художником Матіасом Де Бінге, який походив з Тріра (південна Німеччина). Але що саме він виконував, достеменно не відомо", - зазначив Приймич.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.