Спецпроект

У Нідерландах пограбували музей сучасного мистецтва

У нідерландському місті Венло в п'ятницю був пограбований Музей Боммеля ван Дама (Museum van Bommel van Dam), в якому представлені твори сучасного мистецтва.

Про це пишуть "Подробиці".

За інформацією поліції, вкрадені "деякі роботи". Згідно з попередніми даними, злодії проникли в приміщення в 5:45 за місцевим часом, зламавши двері. Музей закритий на інвентаризацію.

Останнє гучне пограбування музею в Нідерландах відбулося в жовтні 2012 року. Злочинці винесли з музею Роттердама полотна: "Голова Арлекіна" Пабло Пікассо, "Читаюча дівчинка" Анрі Матісса, "Міст Ватерлоо" і "Міст Чарінг-Кросс" Клода Моне, "Жінка перед відкритим вікном" Поля Гогена, "Автопортрет" Мейєра де Хана і "Жінка з закритими очима" Люсьєна Фрейда.

У цій справі заарештовано вже кілька людей, але самі картини досі не виявлені.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.