Спецпроект

Метрополітен-музей у Нью-Йорку вирішив працювати без вихідних

Нью-йоркський Метрополітен-музей вирішив скасувати вихідні по понеділках і перейти на семиденний робочий тиждень з 1 червня цього року.

Про це пише New York Daily News.

Щоправда тепер музей почне відкриватися на півгодини пізніше - не о 9:30, а о 10 годині ранку.

За словами керівництва, музей вирішив бути доступний для відвідувачів майже в будь-який час. До речі, Метрополітен-музей колись працював без вихідних. А рішення про неробочий день було прийнято 42 роки тому. У 1971 році вихідний в музеї був введений заради економії коштів.

Тепер ситуація змінилася з точністю до навпаки. Метрополітен планує заробити, скасувавши вихідний, тому що в останні роки потік туристів виріс і бажаючих оглянути експозицію тепер набагато більше, ніж кілька років тому.

Так, наприклад, минулого року Метрополітен-музей відвідали 6280000 осіб, що на 600 тисяч осіб більше, ніж у попередній рік.

Рекомендована ціна при відвідуванні музею - $ 25 для дорослих і $ 12 для студентів. Але насправді за вхід музей можна заплатити мінімальну плату або взагалі нічого не платити. Досить підійти до будь-якого віконця каси і протягнути будь-яку монетку, а можна і нічого не пред'являти і попросити вхідний квиток. Вхідними квитками служать маленькі круглі різнокольорові значки, на кожен день свій колір. Значки можна прикріпити до одягу і взяти з собою на пам'ять, що й роблять туристи.

Метропόлітен-музей (англ. The Metropolitan Museum of Art) в місті Нью-Йорк - один з найбільших художніх музеїв світу. Він існує на кошти спонсорів та дарувальників при невеликій державній підтримці.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.