Спецпроект

В Аргентині відкриють музей Мессі

На батьківщині аргентинського нападаючого "​​Барселони" Ліонеля Мессі - в місті Росаріо - скоро відкриється музей його імені.

Про це пише "Спорт-експрес".

Можна не сумніватися, що музей Мессі стане однією з головних визначних пам'яток Росаріо поряд з відкритою в цьому місті 30 жовтня 1998-го Iglesia Maradoniana - Церкви Марадони.
 
Один з її засновників, місцевий житель Алехандро Верон розповідав пресі, що він, як і всі аргентинці добропорядний католик, тим не менше, вважає Дієго Марадону не інакше як богом.
 
Незважаючи на всі гріхи кумира - наприклад, стрілянину по журналістах та вживання наркотиків. Наука називає це явище синкретизмом - тобто з'єднанням різних віросповідань, в даному випадку католицизму і ... поклоніння таланту аргентинського генія.
 
Iglesia Maradoniana на сьогоднішній день налічує більше 150 тисяч прихожан зі всього світу. Влада і офіційна церква ставляться до цих диваків лояльно, а сам Дієго одного разу подарував своїй духовній обителі бутси та футболку збірної Аргентини.
 
Не дивно, що два головних свята церкви - це 30 жовтня (день народження Марадони) і 22 червня, коли аргентинська "десятка" забила два доленосних голи у ворота англійців у чвертьфіналі мексиканського мундіалю 1986 року. Особливо шанують тут приховані під абревіатурою D10S десять заповідей Дієго, серед яких є, наприклад, такі: "Любіть футбол більше всього на світі" і "Захищайте кольори Аргентини". А одна з головних молитов для місцевих парафіян говорить: "Борони нас, Марадона, від офсайду, Авеланжа і Пеле".
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.