СТВОРЮЮТЬ ВІРТУАЛЬНИЙ МУЗЕЙ АМОСОВА. фото, відео

В рамках року Миколи Амосова, оголошеного ООН, група ентузіастів збирає документальні свідчення про великого українського лікаря. Шукають його колишніх пацієнтів, колег, речі, пов'язані з легендарним хірургом. Хочуть зробити фільм і музей.

Про це повідомив кореспондент "Історичної Правди".

Ініціативна група, до якої увійшли молоді кінематографісти, Асоціація кардіологів, серцевих та судинних хірургів Києва, а також родина Миколи Амосова, збирає як матеріальні предмети, які стосуються життя лікаря, так і нематеріальні свідчення.

Частину зібраних матеріалів використають для зйомок повнометражного документального фільму "Амосов: століття". Після цього весь масив зібраних даних буде відображено на сайті , який стане своєрідним меморіалом Миколи Амосова.

Микола Амосов

“Нас цікавлять спогади пацієнтів, яких оперував Микола Михайлович, його учнів, лікарів-сучасників, студентів, які слухали його надзвичайно популярні лекції, і просто тих людей, для яких він став взірцем, - зазначила професор-кардіолог Катерина Амосова (донька хірурга). - Ми просимо таких людей відгукнутися, розповісти нам свої життєві історії, надіслати фото”.

Контакти ініціативної групи наведені наприкінці цього тексту.

 Якщо ви знаєте людей, які лікувалися у клініці Амосова, покажіть їм цю новину. Країна має знати своїх героїв

Микола Амосов (1913-2002) - український лікар, академік НАН, учений в області медицини, кібернетики, біокібернетики. Засновник кардіохірургії в Україні, інженер, дослідник, винахідник, громадський діяч. Уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана серця.

У 2008 році Микола Амосов був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки в проекті "Великі українці".

У грудні цього року відзначатиметься 100-річчя від дня народження Амосова. У зв'язку з цим ЮНЕСКО oголосила 2013-ий роком Амосова

Створені Амосовим в 1955 році у Києві клініка та інститут серцево-судинної хірургії врятували життя близько 95 000 осіб.

Шість тисяч найбільш складних операцій Амосов провів особисто. Під час Другої світової війни хірург прооперував іще близько чотирьох тисяч поранених.

50 років тому Амосов прооперував 16-річного Олександра Гончаренка, у якого була потрійна вада серця. Зараз колишньому пацієнту - 66. Сюжет про Гончаренка плюс кінохроніка часів УРСР

Автори планованого фільму "Амосов: століття" планують показати Амосова не тільки як видатного кардіохірурга, науковця, винахідника та філософа.

"Ми хочемо на прикладі його життя та досягнень продемонструвати той моральний внутрішній закон, який веде людину через її долю, - зазначив режисер і сценарист фільму "Амосов: століття" Сергій Лисенко. - Як людина залишає слід на трьох рівнях - подія, час, вічність”.

 Амосов за роботою (із онучкою Ганною)

За словами режисера, зйомки фільму фінансують своїми особистими коштами представники Асоціації кардіологів, серцевих та судинних хірургів Києва, родина Миколи Амосова, студія “Генератор”, що знімає фільм, та небайдужі люди, які переказують кошти на створений для цього рахунок.

Наразі бюджет фільму наповнений на 75%, збір коштів триває. Зйомки розпочнуться у квітні, стрічку буде презентовано до 6 грудня - дати народження Миколи Амосова.

В Україні немає музею людини, який став першим за популярністю неполітиком у проекті "Великі Українці". Є стенд у Національному музеї медицини. А створений Амосовим перший в СРСР апарат штучного кровообігу чомусь досі не можуть знайти у фондах Музею історії Києва

Контактувати з ініціативною групою можна за електронною адресою amosov.stoletie@gmail.com, за телефоном 067 238 53 24 або через фейсбук-сторінку проекту.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.