Помер дисидент, член УГГ Петро Розумний

В Івано-Франківську після тривалої хвороби помер вчитель, колишній член Української Гельсінкської Групи Петро Розумний. Висловлюємо співчуття близьким і побратимам цієї чесної і патріотичної людини. Хай рідна земля буде йому легкою!..

Петро Розумний народився 7 березня 1926 р. у с. Пшеничне Солонянського р-ну Дніпропетровської області. Пішов у засвіти 19 березня 2013 р. у лікарні в Івано-Франківську. 

Учитель, виготовляв і розповсюджував самвидав, член Української Гельсінкської групи (УГГ).

Батько - Павло Петрович Розумний, селянин, був засуджений у 1932-му на 10 років каторги за "невиконання хлібопоставок". Загинув на будівництві каналу "Москва-Волга" в 1933 р.

У липні 1942 р. Петро Розумний був насильно вивезений до Німеччини. Працював на мідноливарному заводі в м. Айслебені, Саксонія. Звільнений американськими військами у квітні 1945-го і мобілізований на 3 роки в Радянську Армію. Служив у Польщі, потім у Карелії.

1952 р. закінчив Дніпропетровський інститут іноземних мов. Працював учителем англійської мови в м. Почаєві Тернопільської обл., у 1959-1960 рр. — у краєзнавчому музеї в м. Кременець.

1961 р. на квартирах, де мешкав у м. Кременець та м. Вишневець, були проведені обшуки. Був заарештований КГБ, через 6 днів звільнений.

Як КГБ робив обшуки у Надії Світличної та інших на Різдво 1972-го

Відтак переїхав у сел. Солоне Дніпропетровської обл., працював учителем. Під різними приводами і без приводів відмовлявся читати атеїстичні лекції, агітувати трудящих на натхненний труд і соціалістичне змагання, хвалити "рідну" КПРС.

Тим часом з допомогою друзів збирав і розповсюджував серед деяких учителів і старшокласників самвидав: заборонені вірші Павла Тичини, Володимира Сосюри, Євгена Маланюка, видані малим накладом вірші Василя Симоненка, видрукував на машинці Івана Сокульського 12 примірників праці Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" і роздав їх.

Владі не подобалася громадська діяльність Розумного, а також його робота в школі, яка, на її думку, виходила за межі функцій учителя. На уроках відкривав заборонені, замовчувані й забуті імена українських патріотів, громадських і державних діячів. Він послідовно захищав інтереси учителів, їхню професійну гідність.

Петро Розумний

Через сімейні обставини мусив облишити педагогічну роботу і більше до неї не повертався. Працював будівельником, кочегаром.

25 жовтня 1969 р. КГБ провів обшук на квартирі Розумного у справі І. Сокульського. Його викликали на допити, марно домагаючись показів проти заарештованого, також проти Євгена Сверстюка та Івана Дзюби. 4 дні тримали під вартою.

КГБ проти дисидентів. Сорок років погрому шістдесятників

1974 р. Розумний перебрався в м. Івано-Франківськ. Працював провідником на залізниці, звідки звільнили за скороченням штатів (насправді за лист у "Литературную газету" щодо лицемірної "боротьби з пияцтвом"), потім адміністратором обласної філармонії.

У березні 1977 р. КГБ знову провів обшук на квартирі Розумного. Чотири рази його викликали на допити, погрожуючи негайно заарештувати, вимагали підписатися під відмовою від антирадянської діяльності.

1978-го вирішив вступити в Українську Гельсінкську Групу (УГГ). Щоб розширити геоґрафію її діяльності, повернувся в рідне село Пшеничне.

На Великдень 1979 р. поїхав провідати Сверстюка, який відбував заслання в с. Багдарін Баунтовського р-ну Бурятії. Коли повертався, то був затриманий міліцією в аеропорту Улан-Уде. При обшуку виявили два ножі — саморобний побутовий і мисливський, куплений у магазині в Багдаріні. Рейс затримали, склали протокол про вилучення "холодної зброї". Такою завважали саморобний ніж (мисливського - повернули).

Справу порушили не одразу, а після другої його поїздки у вересні 1979-го до Євгена Сверстюка, коли у жовтні він, Розумний, був оголошений членом УГГ. Заарештований у с. Пшеничне 8 жовтня т.р. за звинуваченням у незаконному носінні холодної зброї.

Всі члени-засновники Української Гельсінкської Групи

Утримували його в слідчому ізоляторі УВС Дніпропетровської обл.. Старший слідчий капітан міліції Ткаченко сказав братові Розумного: "Ми його постараємося будь-якою ціною посадити. Не працює, роз’їжджає по всьому Союзу...".

21 грудня 1979 р. Петро Розумний був засуджений Солонянським райсудом до 3 років позбавлення волі за ст. 222-3 КК УРСР у таборах загального режиму. Винним себе у вчиненні злочину не визнав. Він відмовився від адвоката і заявив недовіру судді.

Покарання відбував у таборі 308/26 у м. Жовті Води Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл.. Після половини терміну переведений на примусові роботи ("умовно-дострокове звільнення") у м. Нікополь Дніпропетровської обл., потім знову в табір. Останній рік відбував "на хімії" в м. Бікін Хабаровського краю.

Звільнившись, працював у колгоспі в с. Пшеничне. У листопаді 1984 р. ще раз їздив на Далекий Сдід — привіз із заслання Оксану Мешко.

11 березня 1988 р. у числі 19 членів УГГ, які були на волі, підписав "Звернення УГГ до української та світової громадськости" про відновлення її діяльности. Незабаром став одним із засновників і головою Дніпропетровської філії УГС, член її Всеукраїнської Координаційної ради.

На Установчому з’їзді УГС у квітні 1990, де була створена Українська Республіканська партія, обраний її секретарем у закордонних справах. З 1992 р. — регіональний секретар УРП і голова Дніпропетровської обласної організації.

З 1994 р. — голова Солонянської районної організації УРП (з 1997 — Республіканської Християнської партії), член Етичної комісії РХП.

Дем'янів Лаз. Геноцид Галичини

Похорон Петра Розумного відбудеться у п`ятницю - 22 березня. Хоронитимуть у Дем`яновому Лазі, на Пасічній - поряд із могилою Опанаса Заливахи, з яким пан Петро дружив багато років. Попрощатись приїдуть друзі - дисиденти Євген Сверстюк і Василь Овсієнко.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.