Помер дисидент, член УГГ Петро Розумний

Петро Розумний народився 7 березня 1926 р. у с. Пшеничне Солонянського р-ну Дніпропетровської області. Пішов у засвіти 19 березня 2013 р. у лікарні в Івано-Франківську. 

Учитель, виготовляв і розповсюджував самвидав, член Української Гельсінкської групи (УГГ).

Батько - Павло Петрович Розумний, селянин, був засуджений у 1932-му на 10 років каторги за "невиконання хлібопоставок". Загинув на будівництві каналу "Москва-Волга" в 1933 р.

У липні 1942 р. Петро Розумний був насильно вивезений до Німеччини. Працював на мідноливарному заводі в м. Айслебені, Саксонія. Звільнений американськими військами у квітні 1945-го і мобілізований на 3 роки в Радянську Армію. Служив у Польщі, потім у Карелії.

1952 р. закінчив Дніпропетровський інститут іноземних мов. Працював учителем англійської мови в м. Почаєві Тернопільської обл., у 1959-1960 рр. — у краєзнавчому музеї в м. Кременець.

1961 р. на квартирах, де мешкав у м. Кременець та м. Вишневець, були проведені обшуки. Був заарештований КГБ, через 6 днів звільнений.

Як КГБ робив обшуки у Надії Світличної та інших на Різдво 1972-го

Відтак переїхав у сел. Солоне Дніпропетровської обл., працював учителем. Під різними приводами і без приводів відмовлявся читати атеїстичні лекції, агітувати трудящих на натхненний труд і соціалістичне змагання, хвалити "рідну" КПРС.

Тим часом з допомогою друзів збирав і розповсюджував серед деяких учителів і старшокласників самвидав: заборонені вірші Павла Тичини, Володимира Сосюри, Євгена Маланюка, видані малим накладом вірші Василя Симоненка, видрукував на машинці Івана Сокульського 12 примірників праці Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" і роздав їх.

Владі не подобалася громадська діяльність Розумного, а також його робота в школі, яка, на її думку, виходила за межі функцій учителя. На уроках відкривав заборонені, замовчувані й забуті імена українських патріотів, громадських і державних діячів. Він послідовно захищав інтереси учителів, їхню професійну гідність.

Петро Розумний

Через сімейні обставини мусив облишити педагогічну роботу і більше до неї не повертався. Працював будівельником, кочегаром.

25 жовтня 1969 р. КГБ провів обшук на квартирі Розумного у справі І. Сокульського. Його викликали на допити, марно домагаючись показів проти заарештованого, також проти Євгена Сверстюка та Івана Дзюби. 4 дні тримали під вартою.

КГБ проти дисидентів. Сорок років погрому шістдесятників

1974 р. Розумний перебрався в м. Івано-Франківськ. Працював провідником на залізниці, звідки звільнили за скороченням штатів (насправді за лист у "Литературную газету" щодо лицемірної "боротьби з пияцтвом"), потім адміністратором обласної філармонії.

У березні 1977 р. КГБ знову провів обшук на квартирі Розумного. Чотири рази його викликали на допити, погрожуючи негайно заарештувати, вимагали підписатися під відмовою від антирадянської діяльності.

1978-го вирішив вступити в Українську Гельсінкську Групу (УГГ). Щоб розширити геоґрафію її діяльності, повернувся в рідне село Пшеничне.

На Великдень 1979 р. поїхав провідати Сверстюка, який відбував заслання в с. Багдарін Баунтовського р-ну Бурятії. Коли повертався, то був затриманий міліцією в аеропорту Улан-Уде. При обшуку виявили два ножі — саморобний побутовий і мисливський, куплений у магазині в Багдаріні. Рейс затримали, склали протокол про вилучення "холодної зброї". Такою завважали саморобний ніж (мисливського - повернули).

Справу порушили не одразу, а після другої його поїздки у вересні 1979-го до Євгена Сверстюка, коли у жовтні він, Розумний, був оголошений членом УГГ. Заарештований у с. Пшеничне 8 жовтня т.р. за звинуваченням у незаконному носінні холодної зброї.

Всі члени-засновники Української Гельсінкської Групи

Утримували його в слідчому ізоляторі УВС Дніпропетровської обл.. Старший слідчий капітан міліції Ткаченко сказав братові Розумного: "Ми його постараємося будь-якою ціною посадити. Не працює, роз’їжджає по всьому Союзу...".

21 грудня 1979 р. Петро Розумний був засуджений Солонянським райсудом до 3 років позбавлення волі за ст. 222-3 КК УРСР у таборах загального режиму. Винним себе у вчиненні злочину не визнав. Він відмовився від адвоката і заявив недовіру судді.

Покарання відбував у таборі 308/26 у м. Жовті Води Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл.. Після половини терміну переведений на примусові роботи ("умовно-дострокове звільнення") у м. Нікополь Дніпропетровської обл., потім знову в табір. Останній рік відбував "на хімії" в м. Бікін Хабаровського краю.

Звільнившись, працював у колгоспі в с. Пшеничне. У листопаді 1984 р. ще раз їздив на Далекий Сдід — привіз із заслання Оксану Мешко.

11 березня 1988 р. у числі 19 членів УГГ, які були на волі, підписав "Звернення УГГ до української та світової громадськости" про відновлення її діяльности. Незабаром став одним із засновників і головою Дніпропетровської філії УГС, член її Всеукраїнської Координаційної ради.

На Установчому з’їзді УГС у квітні 1990, де була створена Українська Республіканська партія, обраний її секретарем у закордонних справах. З 1992 р. — регіональний секретар УРП і голова Дніпропетровської обласної організації.

З 1994 р. — голова Солонянської районної організації УРП (з 1997 — Республіканської Християнської партії), член Етичної комісії РХП.

Дем'янів Лаз. Геноцид Галичини

Похорон Петра Розумного відбудеться у п`ятницю - 22 березня. Хоронитимуть у Дем`яновому Лазі, на Пасічній - поряд із могилою Опанаса Заливахи, з яким пан Петро дружив багато років. Попрощатись приїдуть друзі - дисиденти Євген Сверстюк і Василь Овсієнко.