Чверть росіян не проти відродження монархії. Особливо багато в Москві

Підсумки опитування, проведеного Всеросійським центром вивчення громадської думки (ВЦИОМ), свідчать про те, що громадяни не бажають відродження монархії в країні.

Про це повідомляє РБК.

Лише 11% респондентів заявили, що Росії найбільшою мірою підходить така форма правління, як монархія, що припускає передачу верховної влади у спадок. 82% опитаних схиляються до республіканської форми правління, а 7% росіян вагалися з відповіддю.

У Москві та Петербурзі прихильників монархії більше, ніж у середньому по Росії: соціологи нарахували 19% прихильників цієї ідеї проти 69% "республіканців". У середньому в містах-мільйонерах проживають 10% "монархістів".

У 2006 р. лише 3% росіян заявили, що виступають за монархію і бачать людину, яка могла б зайняти престол. Тепер подібних поглядів дотримуються 4% респондентів.

У той же час 24% опитаних заявили, що в принципі не проти монархії, але гідного кандидата назвати не можуть.

Різко проти монархічної форми правління виступають 67% росіян, які назвали подібну форму реалізації влади "пройденим історичним етапом".

Питання, хто міг би стати російським монархом, викликало найрізноманітнішу реакцію. 6% респондентів впевнені, що престол повинен зайняти представник династії Романових - нащадок останнього російського імператора Миколи II.

На думку 13% опитаних, новий монарх повинен бути політиком чи громадським діячем, обраним на референдумі або "земському соборі". При цьому 2% росіян вибрали відповідь "щось інше". 70% респондентів вважають відновлення монархії неможливим і неправильним.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.