Спецпроект

Одеський музей нумізматики просить Костусєва не заважати

Працівники одеського Музею нумізматики написали колективного листа мерові Одеси, Олексію Костусєву, з проханням не заважати працювати музею.

Вони вимагають полагодити тротуар поруч із музеєм, там, де раніше місцева влада дозволила комунальникам вирити траншею.

Зокрема, в листі йдеться: "Перестаньте заважати нашій роботі! Відновіть те, що зруйнували.  ... з вини міських служб руйнується пам'ятник архітектури першої половини XIX століття - будинок Скуліча по вул. Грецькій 33, в якому знаходиться музей, гинуть від вогкості стародавні монети.

З вини міських чиновників, голови Приморської районної адміністрації Пастушка І.М., директора ЖКС "Портофранковський" Чхартішвілі М.Н., начальника дільниці № 3 Шведченко Л.П., допустили самовільні будівельні роботи в будинку, дощова вода багато років потрапляє в підвал , підмочує фундамент і стіни житлового будинку, складені з ракушняка.

На старих стінах утворився грибок, в приміщенні музею постійно відчувається вогкість, яка знищує стародавні монети і загрожує руйнуванням самому приміщенню. У капітальній стіні будинку зроблений самовільний віконний отвір, на іншій капітальній стіні, з боку під'їзду, з'явилися тріщини.

Численні перевірки та приписи компетентних органів з даного питання - обласного і міського управлінь Охорони об'єктів культурної спадщини, ДАБК, міськими чиновниками ігноруються. Схоже, комусь дуже хочеться до кінця зруйнувати будинок-пам'ятник, щоб на його місці звести черговий "шедевр сучасної архітектури". Іншого пояснення службової недбалості міських служб знайти важко".

Музейники хочуть встигнути усунути недоліки до відкриття туристичного сезону: "За пару місяців в Одесі почнеться черговий туристичний сезон. Тисячі одеситів і гостей міста, як звичайно, прийдуть у музей і побачать одну з центральних вулиць Одеси в непривабливому стані. 

Прибрати грибок зі стін старого будинку, обштукатурити їх, відновити тротуарне покриття і квіткові клумби в тому вигляді, в якому вони перебували десять років, - це робота кількох днів. Але замість цього міські служби воліють проводити нескінченні перевірки та обстеження, давати формальні відписки.

Музей нумізматики - це не прибуткова і не комерційна організація, він не має коштів, щоб усувати наслідки чиновницької безгосподарності. Тому ми знову звертаємося до Вас: вплинути на підвідомчі міські служби, переконайте їх дотримувати Закони України "Про охорону культурної спадщини" та "Про музеї та музейну справу", сумлінно виконувати свій службовий обов'язок і відновити все те, що ними зруйновано.

Оскільки всі наші попередні звернення до Вас залишились без відповіді, колектив музею вирішив звернутися до міської влади з відкритим листом."

Історія почалась ще в січні, коли, за словами директора музею, Петра Лободи, в муніципальній інспекції з благоустрою, яка дозволила роботи, виправляти ситуацію відмовилися, порадивши звернутися безпосередньо до керівництва міськради. Однак звернення до мера і секретаря теж залишилися без відповіді.

Як відомо, у квітні 2012 року повідомлялося про аварійний стан Одеського державного архіву.

У квітні 2011 року в Одесі повідомлялося про доведення до непридатного стану будинку, в якому навчався конструктор космічних кораблів Сергій Корольов.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.