Спецпроект

В Аккерманській фортеці відкриють музей зброї і камеру тортур. ФОТО

Для залучення туристів у Білгород-Дністровській фортеці планують створити музей зброї і камеру тортур.

Про це пише "Думская".

"Зараз там, крім самих стін і території, дивитися нічого. Тому для залучення туристів ми хочемо зробити ці два об'єкти. Вже зараз у фортеці працюють дев'ять екскурсоводів, які регулярно проводять екскурсії", - зазначила начальник управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації Наталя Штербуль.

За її словами, найближчим часом у Білгород-Дністровській фортеці з'явиться туалет, і проведуть електрику. Для цього з бюджету області виділять 500 тисяч гривень.

Аккерманська (Білгород-Дністровська) фортеця

Комунальне підприємство "Фортеця", яке займається пам'ятником архітектури, за місяць вивезло звідти 17 машин сміття. Також прибрали торгові точки, залишили тільки два місця, де можна купити напої.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.