Спецпроект

Музей Блещунова запрошує на зустріч із "Котами Одеси"

Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В. Блещунова (Польська, 19) відкрив 1 березня незвичайну виставку графіки.

Про це пише "Таймер".

 

У виставковому залі Одеського муніципального музею особистих колекцій можна буде побачити персональну виставку Геннадія Гармидер під назвою "Коти Одеси. У змішаній техніці і зі змішаними почуттями". Експозиція працюватиме до 17 березня.

Афіша виставки

"На виставці представлено понад 40 робіт, виконаних тушшю, сангіна, вугіллям, гуашшю і аквареллю, - уточнює Валентина Беженар, піар-менеджер музею. - Змішані почуття художника до героїв його малюнків виражені в кожному штриху, а імена, які дає Геннадій Гармидер своїм котам, інтригують і мимоволі наводять на роздуми: як же все-таки автор до них ставиться, любить або тільки поважає ... Незалежно від того, бродячі або домашні, вони урочисті й величні, вгодовані і задоволені життям, і, звичайно ж, кожен має свій характер. Саме такими їх зображує художник. Коти Одеси в його роботах - це ще одна туристична пам'ятка міста".

Геннадій Гармидер народився в 1945 році, закінчив Одеське художнє училище імені М.Б. Грекова та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури в Києві. Графік, книжковий ілюстратор, живописець. Учасник всесоюзних, всеукраїнських, зарубіжних, міжнародних виставок, член Одеського відділення Національної спілки художників України, лауреат премії імені Едуарда Багрицького. Персональні виставки Геннадія Гармидер проходили в Україні, Франції, Італії, США, Фінляндії. Роботи автора зберігаються в музеях України та приватних колекціях Європи, Америки, Австралії, Китаю, Росії.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.