ЗАСНОВАНО ПРЕМІЮ З ІСТОРІЇ ВКЛ

Інститут Великого Князівства Литовського (Каунас, Литва) заснував премію імені Юліуша Бардаха.

Премія вручатиметься за найкращі магістерські й докторські роботи, пов'язані з проблематикою державної, правової і культурної спадщини Великого Князівства Литовського, а також аналізом проблем, пов'язаних з історією країн колишніх земель Великого князівства Литовського - України, Білорусі, Литви, Польщі.

Роботи можуть охоплювати різні сфери гуманітарних наук: історії, політології, історії мистецтв, філології, соціології, історії права та політичного ладу, географії. Мова робіт: литовська, польська, білоруська, українська, російська, англійська.

Останній термін подачі робіт - 30 вересня 2013 року. Детальнішу інформацію можна знайти у додатку.

Професор Юліуш Бардах (1914-2010) - польський і литовський історик, один із найвідоміших знавців історії Великого князівства Литовського з особливою увагою на історію політичного ладу і
політичної думки.

Дивіться також інші матеріали на тему "Велике князівство Литовське"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.