Кримська влада усуває татар від меморіальних заходів - Меджліс

Кримська влада намагається усунути Меджліс від організації меморіальних заходів, приурочених до 69-ї річниці депортації кримських татар.

Про це заявив перший заступник глави Меджлісу кримськотатарського народу, кримський депутат Рефат Чубаров, передає "Інтерфакс".

Так він прокоментував відмову виконкому Сімферопольської міськради у проведенні запланованих Меджлісом меморіальних заходів, присвячених пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, які щорічно проходять 17-18 травня в автономії.

При цьому Чубаров запевнив, що незалежно від позиції влади жалобні заходи відбудуться за запланованим Меджлісом сценарієм.

Депутат нагадав, що протягом багатьох років пам'ятні заходи проводилися Меджлісом спільно з представниками республіканської влади і створювався загальний план дій.

Зокрема, на центральній площі Леніна в Сімферополі ввечері 17 травня кримськотатарська молодь проводила акцію "Запали вогник у своєму серці", а 18 травня проходив Всекримський жалобний мітинг.

"Мабуть, у цьому році у когось виникло бажання сепарувати ці заходи, більше того, той захід, який відображав суть трагедії, той захід, на який приходили і старий, і молодий, влада вирішила якимось чином виключити з кримської життя", - зазначив він.

"Я не маю сумнівів у тому, що і 17 і 18 травня ті заходи, які ми намітили, будуть проведені. Вони будуть в рамках закону України. Зберуться десятки тисяч людей, які висловлять скорботу за загиблими під час депортації, на висилку", - сказав Чубаров.

За його словами, ця акція покаже владі, що всі її учасники однаково хочуть кращого для майбутнього Криму, і нікому не буде дозволено сепарувати людей за принципом любові і нелюбові до влади.

15 лютого 2013 року главі Меджлісу Мустафі Джемілєву надійшов лист керуючого справами Сімферопольського міськвиконкому Олени Мацькової, в якому фактично йшлося про те, що Меджліс не отримав дозволу міської влади на проведення траурних заходів приурочених до річниці депортації кримських татар.

При цьому, у документі також зазначалося, що крім заявки Меджлісу міськвиконком отримав ще одне повідомлення про намір провести 18 травня на пл. Леніна заходи до Дня депортації.

Назва організації, що подала повідомлення до міськвиконкому, в листі Джемільову не вказувалася.

Читайте також:

Депортація кримських татар: як відбувалася і які наслідки

Постанова про виселення татар і перетворення Криму на область Росії. ДОКУМЕНТИ

Історик Гульнара Бекірова: "Групу СБУ з дослідження депортації розформовано"

Всі матеріали ІП за темою "Кримські татари"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.