Спецпроект

До Музею старожитностей Феодосії передали архівні документи

Минулого тижня феодосійське Управління охорони здоров'я передало до місцевого Музею старожитностей документи з архіву міської лікарні.

Про це пише kafanews.com.

Це вісім журналів реєстрації прийому хворих, що надійшли на стаціонарне лікування у Феодосійську міську лікарню за періоди з 1 січня 1930 р. по 21 липня 1931 і з 1 січня 1939 р. по 11 червня 1943-го.

Ці журнали виявили кілька років тому, коли архів лікарні з підвалу корпусу онкологічного відділення перевели в інше приміщення.

Заступник директора Музею старожитностей з наукової роботи Галина Кулясова зв'язалася з адміністрацією міськлікарні, а в управління охорони здоров'я міськради Феодосії були направлені листи-клопотання про передачу документів. Основна проблема полягала в тому, що на журналах реєстрації хворих стояла позначка - "Зберігати постійно". За нормативами того часу ці журнали підлягали вічному зберіганню, але зараз таких вимог немає - документи зберігаються 70-75 років. Після консультацій з юристами і співробітниками архівних служб питання про передачу було вирішено позитивно.

Отримані музеєм журнали фабричного виробництва в щільних картонних обкладинках, з паперу різної якості. На обкладинках написи - назва документа, номера і дати записів. Ці документи були перевірені і пронумеровані архіваріусом в жовтні 1958 року, про що зроблені відповідні записи.

"Передані журнали добре збереглися, немає слідів вогкості, цвілі, патьоків, ніде не розпливлися чорнильні записи, - уточнила старший науковий співробітник музею старожитностей Ірина Єрохіна. - Заповнені вони реєстраторами згідно наступних граф: номер по порядку, прізвище, ім'я, по батькові хворого, стать, вік, національність, а також вказана адреса хворого, місце служби або посада, застрахований або утриманець, дати надходження та виписки, число проведених днів, діагноз , результат лікування, примітки".

За її словами, ці документи містять різнопланову інформацію, і можуть викликати інтерес вчених, що займаються історією передвоєнної Феодосії, історією Великої Вітчизняної війни, стати матеріалом для цікавих досліджень.

"Дослідження вестимуться, - запевнив директор музею Андрій Євсєєв. - Ці матеріали - важливе джерело для пошуку людей".

Теми

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.