Спецпроект

Першу версію Photoshop відправили в музей

Музей комп'ютерної історії в американському місті Маунтін-В'ю розмістив у себе на сайті вихідний код першої версії (1.0.1) графічного редактора Photoshop.

Про це пишуть "Подробности".

Дозвіл на публікацію коду Photoshop дала компанія Adobe Systems. Код може завантажити будь-який відвідувач сайту. Обумовлюється, що код можна використовувати лише в некомерційних цілях.

Виходники являють собою архів, що містить 179 файлів або 128 000 рядків коду. Дві третини коду написано на мові Паскаль.

Перша версія Photoshop вийшла в 1990 році і призначалася тільки для "макінтошів". Користувачі Windows отримали можливість працювати з редактором починаючи з версії 2.5, що з'явилася в листопаді 1992 року.

Творцем Photoshop вважається Томас Нолл. У 1987 році, будучи аспірантом університету Мічігану, він написав на комп'ютері Macintosh Plus з монохромним дисплеєм програму для показу зображень і назвав її Display.

Перетворити програму з переглядача в повноцінний графічний редактор Нолла умовив його брат Джон, який займався створенням спецефектів для кіно. Робота була завершена в 1988 році.

Display, ставши редактором, був спочатку перейменований в ImagePro, а потім в Photoshop. Ліцензію на поширення програми у 1988 році купила компанія Adobe, куди Томас Нолл перейшов на роботу.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.