Спецпроект

У Житомирі створили унікальний ремісничий музей

Житомирянин Федір Євтушенко заснував на території колишнього заводу "Доріндустрія" музей ремесел під відкритим небом. Тут зібрані інструменти, які використовували в роботі наші предки.

Про це пише УКРІНФОРМ.

"Я разом зі своєю родиною створюю музей Для того, щоб прославити рідний Житомир і Україну, адже такого музею точно ніде в світі немає. Це треба показувати всім і, насамперед, нашим дітям, щоб вони пишалися народними умільцями минулих століть ", - говорить Євтушенко.

За його словами, колекціонуванням старовинних інструментів він займається протягом трьох десятиліть, а в останні 15 років зацікавився збором ремісничих експонатів. Нову колекцію почав склоріз, знайдений у 1998 році. Володимир уже зібрав понад п'ять тисяч різних інструментів з України та різних країн світу. Колекція дає уявлення про більш  ніж сорок професій і ремесел.

Федору вдалося зібрати 17 верстатів, серед яких почесне місце посідає 5-тонна австрійська пилорама кінця XIX століття. Під неї вже зроблений фундамент. Крім того, в минулому році він відтворив справжню кузню середини XIX століття, яка буде чинним експонатом. Зараз в музеї створюється гончарна і сельхозпавільон.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.