Спецпроект

Перший в світі музей сестри Цвєтаєвої відкрився в Казахстані

У слов'янському центрі в Павлодарі (адміністративний центр Павлодарської області Казахстану) запрацював музей російської письменниці Анастасії Цвєтаєвої.

Про це пише "Вечерняя Москва".

Молодша сестра поетеси Марини Цвєтаєвої прожила в казахстанському Павлодарі 16 років.

"Більше 50 книг піднесли в дар новому музею російські музеї. Книги в дар передали нам з московського Будинку-музею Марини Цвєтаєвої та музею Марини і Анастасії Цвєтаєвих міста Александрова у Володимирській області", - заявила представник групи по створенню музею Ольга Григор'єва.

Це перший музей Анастасії Цвєтаєвої у світі. "Є музеї, присвячені Марині Цвєтаєвій, є - їх спільної творчості і життя. А от музею Анастасії Цвєтаєвої досі не було. Думаю, ми відновимо певну справедливість в цьому плані", - розповіла Григор'єва.

Анастасія, молодша сестра російської поетеси Марини Цвєтаєвої, прожила в Павлодарі 16 років, куди в 1957 році приїхала після заслання в селі Піхтовка Новосибірської області. У Павлодарі зберігся будинок, в якому проживала Анастасія Цвєтаєва.

Саме в цьому будинку вона почала писати головний твір свого життя - книгу "Спогади". Вона листувалася з багатьма відомими поетами і письменниками, наприклад, з Борисом Пастернаком і Павлом Антокольським.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.