В РПЦ пропонують відзначати Різдво 1 січня

Професор Московської духовної академії, один із найтиражніших православних богословів протодиякон Андрій Кураєв вважає, що потрібно об'єднати Різдво і Новий рік та святкувати обидва свята 1 січня.

Таку заяву Кураєв зробив в ефірі радіостанції "Ехо Москви", повідомляє УНІАН.

"Я сподіваюся, що з часом у нашій церкві вистачить мужності на прийняття радикального рішення, а саме - об`єднати Різдво і Новий рік, - зазначив протодиякон. - Не перенести на новий стиль, як у католиків, а саме перенести на 1 січня дату святкування Різдва".

Кураєв зазначив, що перенесення на 25 грудня, коли Різдво святкують католики і протестанти, викличе багато запитань у віруючих.

"Будь-яка інша дата святкування Різдва породжує питання, на яке у нас не знаходиться відповідей, - зазначив богослов. - Якщо новий рік від Різдва Христового, то чому ж він рахується не з Різдва Христового? Це не логічно. Тому якщо вже одного разу нам належиться зміна календаря, краще переносити не на 25 грудня".

На думку Кураєва, однаково дивно відзначати Різдво як за тиждень до Нового року, так і на тиждень пізніше.

Нагадаємо, частина країн східного християнського обряду досі живуть за юліанським календарем римського часу. Інші християни орієнтуються на григоріанський календар, запроваджений у 1582 році з метою ліквідації 10-денної різниці між астрономічними і календарними датами.

В Україні григоріанський календар у світському житті було запроваджено в січні 1918 року владою УНР. Православні і греко-католицька церкви країни дотримуються юліанського.

Читайте також: "Кураєв про обставини смерті Христа"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.