Спецпроект

Музей Трипільської культури незабаром припинить існування

У Тальному Черкаської області незабаром припинить існування музей історії хліборобства, відомий у всій країні. Велика кількість експонатів, у тому числі і унікальних пам'яток трипільської культури залишаться без господаря. На фінансування закладу в районній адміністрації немає грошей.

Про це пише gazeta.ua.

Директор музею Вадим Мицик звільнився.

Тим часом київські археологи вже висловили готовність забрати найбільш цінні експонати в столицю.

"У 2006 році нас виселили з приміщення палацу графів Шувалових, нібито, щоб дати можливість будівельникам почати реставрацію палацу в рамках програми "Золота підкова Черкащини", - розповідає колишній директор Вадим Мицик. - Грошей на реставрацію постійно не вистачало. Палац розбомбили, а відновити не змогли. Так і кинули. Решта розікрали вандали ".

За словами Мицика, у нової влади грошей на музей і зовсім не було.

"Нам постійно обіцяли надати нове приміщення, зробити в ньому ремонт. 6 років годували обіцянками. У грудні забрали останні 42 тисячі і направили їх на будинок престарілих. Районна рада прийняла новий бюджет. Дав гроші на 2-місячне існування музею, щоб люди розрахувалися і стали на біржу. Єдиною згадкою про музей залишилася табличка на об'їзній дорозі за Тальне: "Trypilska kultura. Museum ", - зазначив Мицик.

Серед великої кількості трипільських експонатів у музеї зберігалися інші пам'ятники старовини: мідна козацька кварта ХVI століття з двома ручками, речі часів Київської Русі, римська і грецька кераміка.

Цінні експонати хочуть забрати в столицю київські археологи.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.