Спецпроект

Музей плюшевих ведмедиків відкрився в Закопане

У гірськолижної столиці Польщі - Закопане - з'явився Музей плюшевих ведмедів (Muzeum Misiów). Його колекція розповідає про історію виникнення популярних іграшок і представляє всілякі їх різновиди.

Про це пише Тravel.

Відвідувачі побачать ведмедя-мотоцикліста, дідуся, вікторіанського ведмедя, іграшки, що представляють різні професії, порцелянові вироби із зображенням ведмедиків, зможуть послухати концерт заводних ведмедів-музикантів і сфотографуватися з родиною ведмедиків-гуралів (гуралями називаються жителі польських гір) в людський зріст.

Гості дізнаються, як і чому з'явилися перші ведмедики, як їх виготовляли і як образ іграшки змінювався протягом років.

Їм розкажуть, що спочатку плюшевий ведмедик був іграшкою для хлопчиків, на відміну від ляльок, що призначалися для дівчаток; що у всіх ведмедів були "рухомі" лапи, які можна було приводити в різні положення, і ведмідь міг стояти або сидіти.

Музей знаходиться за адресою: вулиця Косцюшка (Kościuszki), 8.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.