Спецпроект

Одеський музей не може працювати через перекопаний тротуар. ФОТО

Одеський музей нумізматики, розташований на Грецькій вулиці, 33, другий тиждень не може нормально працювати через перекопаний тротуар.

Про це пише Думская.net.

Як розповів директор установи Петро Лобода, працівники ВАТ "Одесаобленерго", виконуючи замовлення комерційної структури, вирили перед музеєм глибокі траншеї, поклали в них кабель і злегка присипали піском. Самі траншеї при цьому залишилися.

Вхід до музею. фото dumskaya.net
Шлях до музею. Фото dumskaya.net

"Кругом бруд, розкидані тротуарна плитка і квіткові клумби, - журиться Лобода. - До музею можна пройти двома неміцними дерев'яними настилами, прокладеними над невідгородженими траншеями, що загрожує травмами людям".

 

За словами директора, в муніципальної інспекції з благоустрою, яка дозволила роботи, виправляти ситуацію відмовилися, порадивши звернутися безпосередньо до керівництва міськради. Однак звернення до мера і секретаря теж залишилися без відповіді.

Вчора вранці співробітники музею власними силами прибрали бруд і сміття, однак засипати траншею і відновити зруйновану плитку вони не можуть.

"Я сам сьогодні провалився в траншею і травмувався, коли прибирав територію", - обурюється Петро Лобода.

 

Одеський музей нумізматики - історичний музей монет і банкнот в місті Одеса. Профілем і завданням музею є вивчення історії монетної справи і грошового обігу, а також збереження та показ найважливіших історичних пам'ятників, що відносяться до стародавньої історії та культурі Північного Причорномор'я, Русі і України. Восени 1991 року в Одесі була відкрита галерея "Монетний двір". У січні 1999 року вона була реорганізована в "Одеський музей нумізматики". У складі музею працюють дві філії, розташовані в центральній частині Одеси.

 

 

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.