Спецпроект

Італійський музей показав російські ікони

У Російському центрі науки і культури в Римі тиждень тривала виставка російських ікон "Образи святої Русі". На ній представлено понад 50 творів з Музею російських ікон імені Ф.Бігацці міста Пізи.

Про це повідомляє "Голос России".

Серед експонатів, що відносяться до XIX століття, - образи Володимирської, Казанської, Тихвінської Богоматері, зображення Христа Спасителя, а також найбільш шанованих на Русі святих: святителя Миколая Чудотворця, святого Георгія Побідоносця, святої великомучениці Катерини та інших.

Колекціонер Франческо Бігацці багато років працював кореспондентом італійського інформаційного агентства АНСА в Москві, а пізніше - аташе з культури Генерального консульства Італії в Санкт-Петербурзі. За його словами, це колекція, яка дуже часто подорожує по світу: вона побувала в США, Голландії, Бельгії, на Мальті і в багатьох італійських містах.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.