В Тернополі збирають гроші на меморіалку воїнам УНР

Благодійна ініціатива "Героїка" оголосила збір коштів на встановлення меморіальної дошки воїнам і службовцям Армії УНР у Тернополі.

"Були люди, які створили міцний фундамент Соборної України – це бійці Армії УНР та УГА, - йдеться у заяві "Героїки". - У 1919-1920 рр. саме українські військові вдихнули життя в ідею єдиної України від гір Карпатських аж по Кавказ".

За словами представників ініціативи, тисячі галичан назавжди спочили у вінницькій землі, могили вояків УГА розсіяні на терені Поділля та Київщини. Натомість козаки та старшини Армії УНР з боями перейшли Збруч, а згодом затято боронили береги Дністра. Чимало уродженців Наддніпрянської України поховано на Тернопіллі.

"Героїка" провела дослідження метричних книг міста Тернополя та встановила імена дванадцятьох військових, державних службовців та медичних працівників, які померли та були поховані на Микулинецькому цвинтарі м. Тернополя в період з 1919 по 1921 рік.

Серед них є уродженці Полтавської, Катеринославської, Подільської, Ліфляндської (Латвія), Вітебської (Білорусь) губерній та м. Києва. Лише дві могили збереглись до наших днів. Решта поховань знищені або занепали і зникли назавжди.

"Героїка" вирішила встановити на вхідній брамі цвинтаря меморіальну дошку з переліком всіх 12 імен із зазначенням посад, звань, дат і місць народження та смерті.

Виконкомом Тернопільської міськради надано всі необхідні дозволи. Дошка буде виготовлена з чорного каменю габро та матиме розміри: 80х60 см. Для реалізації задуму необхідно близько 2 000 грн. 

Переказати кошти на цей проект можна на картку ПриватБанку:

4149 6050 5124 4937. Слабоспицький Олег Олександрович. 

Докладніша інформація: heroic.spirit@gmail.com093 725 67 45 (Павло Подобєд)

 

Благодійна ініціатива “Героїка” – громадський рух, мета якого відродження українських військових поховань, встановлення пам’ятників та пам’ятних знаків на честь борців за незалежність України.

Від 2010 року “Героїка” встановила майже два десятки монументів та пам’ятних знаків у Києві, Херсонській, Рівненській, Черкаській, Тернопільській, Хмельницькій та Київській областях.

Читайте також: "Знайти могили воїнів армії УНР. Як ви можете допомогти"

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.