Спецпроект

Топ-менеджер Британського музею прочитає лекцію в Києві

В Києві відбудеться зустріч із Ксерксом Мазда – головою відділу освіти та взаємодії з аудиторіями Британського музею в Лондоні, який прочитає лекцію "Бачення музею ззовні: потреби й очікування публіки".

Про це "Історичній Правді" повідомили у фонді "Розвиток України".

Зустріч відбудеться в рамках паралельної лекційної програми проекту "Динамічний музей" фонду Ріната Ахметова "Розвиток України" та Національного художнього музею України за підтримки Британської Ради в Україні.

Лекція присвячена досвіду роботи з публікою одного з найуспішніших музеїв світу. За участі компанії Morris Hargreaves McIntyre (MHM) Британський музей провів широке соціологічне дослідження своїх відвідувачів з метою підвищення рівня взаємодії з публікою.

Результати дослідження допомогли розподілити публіку на певні категорії, зрозуміти їхню мотивацію - соціальну, інтелектуальну, емоційну, духовну, а також визначити моделі поведінки відвідувачів.

Вплив об’єктів колекції на глядача був описаний за допомогою алгоритму  "привернути увагу - залучити - міцно закріпити". Важливим результатом стало задоволення не лише  інтелектуальних потреб публіки, а й нове бачення емоційного впливу колекції.

Програма зустрічі:

10:30 – 11:00 – Реєстрація
11:00 – 12:20 – Лекція Ксеркса Мазда на тему "Бачення музею ззовні: потреби і очікування публіки"
12:20 – 13:00 – Дискусія. Модератор: Олеся Островська-Люта - куратор, арт-критик, керівник програм і проектів за напрямом "Культура" фонду Ріната Ахметова 
13:00 – 14:00
– Спілкування та обмін думками за кавою

Попередню акредитацію можна здійснити за електронною адресою: education@namu.kiev.ua . Координатор - Марина Скирда.

Час і місце: 25 січня 2013 року об 11:00 в Національному художньому музеї України (Київ, вул. Грушевського, 6).

Ксеркс Мазда – з 2005 року голова відділу освіти та взаємодії з аудиторіями (Head of Learning, Volunteers and Audiences) у Британському музеї (British Museum) в Лондоні.

1992 – закінчив Кембриджський університет, має ступінь доктора природничих наук в галузі хімії. 1992-2005 – очолював напрям доступу до колекцій у Музеї науки (Science Museum) в Лондоні.

Займається викладацькою і тренінговою роботою у Великобританії, а також у Туреччині, Словенії, Словаччині, Італії, США, Катарі, Ірані, Сирії, Індонезії. Читав курс для провідних музейних спеціалістів Індії за підтримки Уряду Індії.

Тренер і наставник майбутніх музейних керівників у Великобританії. Зовнішній екзаменатор університетських програм з музеєзнавства.

Дивіться інші лекції в рамках проекту "Динамічний музей":

"Сучасні тенденції музейної справи". Лекція Давіда Лордкіпанідзе.

"Сучасні європейських музеїв". Лекція Міхаіла Ґнєдовского

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.