Спецпроект

Вірмени звинуватили Британський музей в історичній помилці

Форум вірменських асоціацій Європи висловив протест Британському музею в зв'язку з поданням вірменських культурних цінностей в залі "Стародавня Туреччина" (галерея "Raymond and Beverly Sackler", зал № 54).

Про це пише arminfo.info.

У заяві Форуму, зокрема, зазначається, що включені в експозицію предмети мають відношення не до Туреччини, а до Урарту (древня держава, що розташовувалася на території Вірменського нагір'я). Вказується також на те, що в галереї часто виставляються вірменські експонати, які відносяться до різних періодів, однак при цьому їх культурна приналежність приховується, як у випадку з вірменськими килимами, які представляються як мусульманські.

Таким чином, включення урартських предметів в зал "Стародавня Туреччина" є лише одним із прикладів. Форум відзначає, що готовий надати Британському музею експертні висновки провідних істориків, які спеціалізуються на Урарту. Крім того, Форум закликає перейменувати зал "Стародавня Туреччина" в "Урарту, стародавня Вірменія".

У своєму повідомленні Форум інформує, що письмова заява була направлена ​​керівництву Британського музею, а також посольству Великобританії у Вірменії. У своїй відповіді музей пообіцяв розглянути питання протягом 20 днів.

Дивіться також: "Польща вимагає не називати нацистські концтабори "польськими"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.