Спецпроект

В Естонії знайшли викрадача музейної банки з фекаліями

В Естонії розкрили скандальну крадіжку, вчинену восени 2012 року. Тоді з Тартуського художнього музею був викрадений фрагмент інсталяції Яана Тоомика - скляна банка з фекаліями.

Про це пише ТСН.ua.

Як стало відомо, злочин скоїв Яссь Казелаан - член Естонської об'єднання скульпторів, який закінчив раніше магістратуру Естонської художньої академії.

Викрадач був оштрафований на 64 євро. При цьому не уточнюється, чи був у нього вилучений вкрадений фрагмент інсталяції.

За словами самого Казелаана, він "хотів не прославитися, а викликати дискусію".

Оригінальна інсталяція Яана Тоомика з фекаліями була створена в 1992 році. Як повідомлялося, вона представляла собою виставлені по колу банки з випорожненнями автора, на яких були таблички з описом його раціону.

У 2012 році ця інсталяція була відтворена для виставки під назвою "Е? Фу! Бс! Буе! Вау! Класика сучасного естонського мистецтва", що відкрилася в Тартуському художньому музеї (оригінальний твір до того часу у автора не зберігся). Через деякий час після відкриття виставки стало відомо, що Тартуський художній музей вирішив придбати у Тоомика права на цей твір. Як пояснила директор музею Рєет Марк, йдеться про право на відтворення інсталяції. За її словами, постійно зберігати у себе банки з випорожненнями музей не збирається. Заплатити музей вирішив "за ідею", а також таблички з меню, використані автором. Робота Яана Тоомика була оцінена в дві тисячі євро.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.