Спецпроект

Лувр відкриє ще одну філію - тепер в Еміратах

Філію знаменитого музею Лувр побудують в столиці ОАЕ Абу-Дабі до 2015 року, вартість проекту складає понад 2,4 млрд дирхамів ($ 657 500 000). Контракт на будівництво виграла група компаній на чолі з еміратською Arabtec.

Про це пише Коммерсантъ.

За словами представників компанії, будівництво проекту вже почалося. Бетонний фундамент музею буде готовий в першому кварталі 2014 року, сама будівля буде побудована до кінця 2014 року, а урочисте відкриття музею відбудеться в 2015-му.

Філія Лувра, що отримала назву "Лувр Абу-Дабі", буде знаходитись на штучному острові Саадіят, який повинен з часом стати одним із найбільших культурних центрів регіону. Тут також розмістять найбільшу у світі філію музею Соломона Гуггенхайма (США) і Національний історичний музей шейха Зайда.

Площа еміратської філії Лувра, включаючи будівлю та прилеглу територію, складе близько 64 тис. кв. м. Передбачається, що зали постійної експозиції розмістяться на площі 6 тис. кв. м, ще близько 3 тис. кв. м віддадуть під тимчасові виставки, конференц-зали та технічні приміщення.

Згідно з проектом, музей буде "лежати" на поверхні моря. Завдяки численним водним каналам і величезному скляному куполу у відвідувачів буде відчуття, що музей розташований "під відкритим небом у відкритому морі". При цьому сучасні технології дозволять не тільки забезпечити прохолоду і комфортні умови для публіки, але і збереження всіх експонатів.

Нещодавно паризький Лувр вже відкрив одну філію в колишньому шахтарському містечку Ланс на півночі Франції, сподіваючись таким чином принести високе мистецтво у пролетарський регіон.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.