Спецпроект

Берлінський музей влаштував виставку на честь знахідки Нефертіті

У "Новому музеї" Берліна відкрилася виставка, присвячена 100-річчю з дня виявлення легендарного бюста цариці Нефертіті.

Про це пише pravda.ru.

Скульптура є одним з найвідоміших творів мистецтва Давнього Єгипту. 

Міністр культури Німеччини Бернд Нойманн розповів, що виставка під назвою "У світлі Амарни" сформована буквально навколо погруддя цариці Єгипту. Справа в тому, що стан експоната виключає участь його у виїзних виставках і транспортування. У 2007 році після спеціального сканування з'ясувалося, що шар між каменем бюста і його фарбою дуже крихкий.

На виставці можна буде побачити не тільки саму скульптуру, але і відтворене місце археологічних розкопок і навіть знайдені разом з бюстом предмети, вік яких становить приблизно 3300 років. Відомо, що в Амарні було знайдено близько 10 тисяч предметів.

Сто років тому, 6 грудня 1912, керівник розкопок в Амарні Людвіг Борхардт, і його команда виявили бюст Нефертіті більш ніж 3000-річної давності.С тих пір дивно правильні і красиві риси обличчя цариці залучають сучасних людей і вчених і донині.

У перекладі зі стародавньої мови ім'я цариці означає "красива прийшла". Історія свідчить, що вона вийшла заміж у віці 16 років і правила разом зі своїм чоловіком Ехнатоном. Існують припущення, що Нефертіті була матір'ю Тутанхамона.

Нагадаємо, що в 1912 році після закінчення розкопок всі знахідки були поділені між німецьким і єгипетським фондами. Бюст Нефертіті дістався Німеччини. Згодом не раз він ставав причиною розбрату між двома країнами.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.