На Волині перепоховали 747 мирних людей, розстріляних у 1941 році

Останки 382 цивільних осіб, розстріляних у часи Другої світової війни, урочисто перепоховали на міському кладовищі міста Володимир-Волинський 30 листопада 2012 року.

Про це повідомляє прес-служба громадського об'єднання "Союз "Народна пам'ять".

"Останки розстріляних мирних жителів випадково знайшли археологи під час дослідження фундаменту замка короля Казимира Великого, пам’ятки національної архітектури Х століття, - повідомив начальник відділу культури і туризму Луцького міськвиконкому Андрій Шоцький, -  Це сталося у 2011 році. Саме тоді були знайдені перші рештки розстріляних людей".

Під час подальших розкопок, які проводилися у 2011 та 2012 роках спільно з польськими археологами,  в кількох поховальних ямах було знайдено загалом останки 747 осіб, у тому числі – літніх людей, жінок  та дітей.

"Оскільки поховання масове, його можна пов’язати з розстрілами 1941 року перед наступом німецьких військ", - сказав Шоцький.

"Ми стали свідками урочистого перепоховання майже чотирьохсот мирних жителів, розстріляних, очевидно, в  1941-1942 роках, - розповів  відповідальний секретар урядової міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій Ярослав Жилкін. -  148 осіб було поховано за кошти державного бюджету в рамках виконання нашої програми [пошуку та перепоховання жертв війни]".

За переказами місцевих мешканців, біля замку під час війни дійсно проводилися масові розстріли. Окрім того, поруч колись стояла будівля, у якій розміщувалася спочатку царська в’язниця, потім тюрма НКВС, а під час війни - гестапо.  

За попередніми версіями, знайдені люди були розстріляні орієнтовно у 1941-1942 роках.

Гільзи від патронів, знайдені на місці розкопок, датовані 1941 роком. Це 9-міліметрові пістолетні гільзи німецького та польського виробництва. Окрім того, було знайдено також декілька гільз калібру 7,62 міліметри радянського виробництва, виготовлені у 1930-х - на початку 40-х років.

Пізніше 1941 року гільз немає, пояснили археологи. Серед знахідок, що виявлені поруч із загиблими – монети, ґудзики, зубні протези, зубні щітки, ножі, та навіть срібний годинник у позолоті швейцарського виробництва.

За словами Шоцького, це вже друге перепоховання закатованих. Перші 365 осіб  було поховано напередодні.

На жаль, ані національну приналежність, ані особи загиблих встановити на даний час не вдалося. Заупокійна служба за загиблими була відправлена у чотирьох релігійних конфесіях.

На церемонії були присутні представники керівництва області й міста, представники Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій при Кабінеті міністрів України, а також представники Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіки Польща та громада міста.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.