Спецпроект

У Гданську відкрився Музей криміналістики

Шибениця, на якій висів серійний вбивця, муміфіковане тіло і сотні видів зброї - це лише деякі з експонатів Музею криміналістики факультету права і адміністрації Гданського університету.

Про це пише Афиша Калининграда.

Музей криміналістики факультету права і адміністрації Гданського університету неофіційно працює з 1980 року. Тоді головою кафедри криміналістики юридичного факультету Гданського університету був доктор наук Єжи Вноровскі. Він і почав збирати різні артефакти, за деякі з яких платив зі своєї кишені. Крім того, було налагоджено співпрацю з поліцією, судами і прокуратурою, і завдяки цьому колекція музею змогла розширюватися, говорить співробітник кафедри кримінології Януш Чечко. Всі експонати є справжніми.

У 1983 році музей переїхав в Катовні, а в 2001 році колекція була перенесена з Катовні в нову будівлю факультету Права і адміністрації Гданського університету на вулицю Бажіньского. В основному вона використовується для навчальних цілей, хоча не тільки для них. У музей приходять студенти інших факультетів та учні шкіл міста Гданська. Музей, однак, був неофіційним до цього року.

"Ми зробили це, тому що хочемо показати свою експозицію більшій кількості людей, - говорить доктор наук, завідуюча лабораторією криміналістики Малгожата Жулна. - У нас дійсно є чим пишатися. Поки музей знаходиться на стадії організації, і ми думаємо, як зробити колекцію краще. Урочисте відкриття музею ми плануємо на 25 січня 2013 року, і це буде пов'язано із зустріччю криміналістів з усіх регіонів Польщі".

Музейна експозиція складатиметься з дев'яти тематичних відділів. "Серед наших експонатів є предмети, вилучені у в'язницях і при арештах. У нас також є досить велика колекція вогнепальної зброї, в тому числі саморобних, наприклад копія пістолета зробленого з хліба, - повідомляє Януш Чечко. - Ви також зможете побачити фальшиві банкноти, колекцію світових поліцейських мундирів і велику колекцію кримінальних фото".

Музей має у своєму розпорядженні і оригінальні інструменти для злому автомобілів і квартир. Серед експонатів є камери і прилади для розкриття злочинів на місці подій. Найбільш цінними експонатами є матеріали, пов'язані з серійним вбивцею з Гданська Павлом Тухлінем по кличці "Скорпіон", справжня шибениця, муміфіковане тіло невідомого чоловіка.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.