Спецпроект

На березі Кальміусу створять етно-музей

У донецькій мерії зайнялися створенням етно-міста "Дике поле". Музей під відкритим небом побудують під час четвертої черги реконструкції парку культури та відпочинку на ділянці 2,8 гектарів між шосе імені 75-річчя ФК "Шахтар" і Ніжньокальміуським водосховищем.

Про це повідомляють Донецкие новости.

Старт здійснення проекту заплановано на початок весни 2013 року.

29-30 листопада 2012 р. в Національному музеї народної архітектури і побуту України "Пирогово" пройшла Міжнародна науково-практична конференція "Музей під відкритим небом - сучасні інтерпретації традиційної культури та перспективи етнографічних досліджень". На ній з доповіддю "Етно-місто Дике Поле на березі Кальміусу в Донецьку" виступив Віктор Гриза, один із активістів-засновників скансену.

Після конференції він розповів, що для майбутньої практичної реалізації подібного проекту встановлені професійні зв'язки з колегами з Києва (парк "Київська Русь"), Санкт-Петербурга (музей " Ермітаж"), Чорноморського ("Калос Лімен"), Бахчисарая, Чернівців, Луцька, Самбора і подібних музейних дестинацій. Також досягнуто згоди з Генеральним директором "Пирогово" Дмитром Зарубою про участь в розробці Всеукраїнської Асоціації директорів музеїв під відкритим небом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.