Спецпроект

Пушкінський музей і Большой театр хочуть власний вхід у метро

Департамент культури Москви просить побудувати додаткові переходи в метро від театрів, музеїв та бібліотек.

Про це пишуть Известия.

Екс-керівник інституту Генплану Москви, Сергій Ткаченко, стверджує, що вихід до Музею образотворчих мистецтв ім. А.С. Пушкіна - закладений в затвердженій у 2011 році концепції освоєння підземного простору під цією установою.

"Згідно з документом, вихід з метро "Кропоткинская" може бути продовжений і з'єднаний з підземними приміщеннями музею", - пояснив він. За його словами, власним спуском до однойменної станції може обзавестися і Третьяковська галерея.

Наразі московська влада ідею розвиває і хоче додати до списку культурних закладів, які матимуть прямі входи до метро, ще й Большой театр та Російську державну бібліотеку. В Большом ініціативу не оцінили, сказавши, що їм це непотрібно.

Зате в Російській державній бібліотеці ідеї департаменту культури підтримали. У прес-службі РГБ пояснили, що окремий вхід в метро може увійти в проект нової будівлі бібліотеки, яке планується до споруди.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.