Спецпроект

Музей гобітів відкриється в Швейцарії

Житель швейцарського села Енінс має намір відкрити музей, присвячений персонажам книг Джона Толкіна, привертаючи тим самим до країни велике співтовариство толкіністів.

Про це пише travel.ru.

Купивши дев'ять років тому ділянку площею 3,5 тисячі квадратних метрів, він приступив до створення Музею гобітів, який задуманий як парк розваг. Музей частково розташовується під землею, частково - на поверхні. Виставкова площа займає 300 квадратних метрів. На сьогоднішній день роботи майже закінчені.

"Відвідувачі будуть почувати себе, як у справжньому Середзем'ї. В одній кімнаті - як в Гондорі, в іншій - як у Морії", - розповідає творець музею. Гості зможуть переночувати в норі гобіта, а також побачити фігури героїв "Володаря перстенів" у натуральний зріст.

Тих, хто вивчає твори Толкіна з літературознавчої позиції, зацікавить "гобітська бібліотека", яка складається з трьох тисяч томів. У музеї буде і картинна галерея, де розмістяться 600 робіт художників зі всього світу.

Відкриття музею відбудеться восени 2013 року.

Щодо прав на використання образів всесвітньовідомих героїв нічого не повідомляється. Якщо швейцарець не знайде спільної мови з власниками прав, музей може і не відкритись, як це було з "ненародженим" музеєм Гаррі Поттера в Москві

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.