Спецпроект

Музей морського флоту в Одесі відновлять. ФОТО

Облдержадміністрація взяла на себе відновлення Одеського музею морського флоту. Ремонт згорілого музею обійдеться в 18 мільйонів гривень.

Про це пише Таймер.

Відновити музей за бюджетний кошт пообіцяв заступник губернатора Одеської області Петро Хлицов. 

"Наше завдання - щоб музей заробив в наступному році", - зазначив чиновник.

Замгубернатора також закликав керівників портів допомогти підготувати і зібрати експонати для оновлення колекції музею.

Слід зазначити, що вцілілі експонати були розміщені в музеї Одеського порту.

Будівля музею (Англійський клуб)

Будівля колишнього Англійського клубу, в якому розташовувався музей, згоріла ще в 2005 році.

Наприкінці 2011 року про наміри відновити музей заявляв Одеський морський торговий порт.

Одеський музей морського флоту було створено 1920 року, однак більшість довоєнних експонатів було викрадено під час окупації Одеси у Другій світовій війні. В 1965 році музей відновив свою роботу в будівлі колишнього Англійського клубу на Ланжеронівській вулиці і працював до пожежі.

У 2007 році взагалі з'явилася ініціатива передати будівлю у приватні руки під закритий клуб. Громадськістю була організована кампанія проти таких планів. У тому ж році міськрада виділила кошти на здійснення першочергових протиаварійних робіт.

У 2008 році муніципалітет виділив на ремонт пам'ятки архітектури 5 млн грн. За рахунок цих коштів  була відновлена ​​покрівля, укріплений фундамент, замінені перекриття і частково відремонтовано фасад. Після цього фінансування робіт припинилося.

Експозиція музею нараховує понад 100 тисяч виставкових експонатів, серед яких цінні документи та фотографії, ювелірно виконані моделі суден, а також якір віком за 900 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.