Спецпроект

Музей Маяковського не дорахувався 52 експонатів

З московського музею Маяковського пропали 52 експоната. Серед зниклих раритетів - особисті речі поета (окуляри, свічник і ін), а також роботи Олександра Родченко (радянського живописця, скульптора, графіка, фотографа, художника театру і кіно).

Про це пише novostimira.com.

Результати перевірки музею Мінкультом трирічної давності були піддані розголосу тільки зараз, коли експозицію зібралися закривати на ремонт.

За словами Світлани Стріжневой, директора музею Маяковського, два предмети були виявлені в одній із зарубіжних колекцій, їх вдалося повернути на батьківщину. Інші 50 зниклих експонатів досі числяться в списку безповоротно загублених.

Всього фонди музею налічують близько 50 000 раритетних предметів, здебільшого - книги, плакати початку століття і газетні вирізки.

Зараз керівництво сховища розглядає питання про перенесення дати початку ремонту на більш пізній термін (імовірно, 2014 рік), через те, що поки не створені гідні умови для зберігання експонатів на час закриття експозиції.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.