Чиновники-пошуковці обговорили добудову Биківні тощо

В Києві відбулося підсумкове засідання державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабміні.

У засіданні взяли участь більше 20 представників центральних державних органів та відомств - від Мінрегіонбуду до нацкомітету Товариства Червоного Хреста, повідомляє кореспондент ІП.

"Зараз Комісія активно працює, - зазначив перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Олександр Аліпов. -  І як результат – сьогодні говоримо про перші читання закону України "Про проведення пошуку і впорядкування поховань жертв воєн та політичних репресій і увічнення їх пам’яті".

Першу редакцію проекту Закону засіданням було вирішено прийняти за основу і спрямувати її на широке громадське обговорення, для внесення  зауважень і пропозицій.

"Значним досягненням Комісії за 2012 рік є також боротьба з мародерами, з явищем "чорної археології", - додав чиновник. - Таким чином пошуковий рух нарешті почав цивілізовуватися".

За словами секретаря комісії Ярослава Жилкіна, робота органу також уключала організацію численних розвідок та експедицій, пошукових робіт територією України, перепоховання загиблих, впорядкування та благоустрій місць поховань".

За його словами, на місці Корюківської трагедії (Чернігівська область) було досліджено 46 об’єктів та виявлено останки 230 мирних жителів, серед яких в основному – жінки, діти та літні люди.

Роботи з пошуку останків, ексгумації та перепоховання, а також благоустрою пам’ятників та меморіалів були здійснені в різних районах Волинської, Закарпатської, Одеської, Донецької  та інших областей України.

Роботи з пошуку загиблих і благоустрою місць поховань проводяться і на території Польщі, де протягом 1944-1946 років були переселені близько 500 тисяч українців.

Учасники засідання також обговорили ситуацію зі спорудженням центральної частини меморіалу жертв тоталітаризму на території Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".

За словами головного архітектора проекту меморіалу Лариси Скорик, для завершення центральної частини меморіалу необхідно ще 20 мільйонів гривень:

"У той час, коли поляки активно розбудовували свою частину, ми не мали достатнього фінансування. У нашому розпорядженні було 10 мільйонів гривень, тоді як повний кошторис центральної частини меморіалу складав 38,8 мільйонів гривень. Таким чином, до відкриття заповідника ми змогли викарбувати лише частину імен закатованих там у роки репресій".

Під час засідання також обговорили створення в Україні програмного продукту "Централізований банк даних жертв війни та політичних репресій" та питання відновлення інтернаціонального кладовища часів Першої світової війни на території міста Ужгород Закарпатської області.

"Відкриття відновленої заповідної території заплановано на 2014 рік, до 100-річчя від початку Першої світової війни, - зазначив секретар Закарпатської регіональної комісії з питань увічнення памяті жертв війни та політичних репресій Володимир Дупелич. - Цей захід має велике міжнародне значення, адже на кладовищі поховані громадяни 11 країн сучасної Європи".

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.