Спецпроект

У Литві відкрили музей іграшок. ФОТО

Музей іграшок, обладнаний у Вільнюському старому місті, на перетині вулиць Барбора Радвілайте і Шілтадарже має вісім кімнат, три простори з певною темою. Дітям дозволяється грати з експонатами.

Про це пише glavnoe.ua.

 

Засновники музею - директор Індрі Йовайшайте-Блажявічене і археолог Повілас Блажявічюс. Хоча пара ростить двох дітей, історія музею почалася не з них - Повілас, спираючись на археологічні розслідування, захистив докторську дисертацію із старовинних литовських іграшок та ігор. До цього такий археологічний матеріал не був систематизований, тому цей скарб хотілося використовувати.

експонати Музею іграшок

У 2010 році пара заснувала музей як громадську інституцію. Хоча підприємство існувало тільки у віртуальному просторі, 105 осіб подарували музею іграшки, деякі приносили цілі мішки. Творці музею переконалися: "Іграшка для людини - немов реліквія: ти не хочеш викидати або своє дитинство, або дитинство своїх дітей".

 

Музей, площа якого 184 кв. метрів, обладнаний руками самого Повіласа і його друзів. Ремонт та інвентар обійшовся Блажявічюсам в 20 тис. літів, деякі кошти виділили спонсори. Вхід в музей коштує 12 літів. Три людини вже вважаються групою, для них квитки коштують по 10 літів.
 
Експозиція починається з найстаріших литовських іграшок - представлені копії іграшок та реконструкції. Оригінали зберігаються в одинадцяти музеях країни.

експонат Музею іграшок


Наприклад, знайдена єдина у світі дзига 14 століття, з якою діти грали, як наші з yo-yo. "Литва не була глушиною: що в середні століття було актуально, то було і у наших дітей", - розповіла директор.

В іншому просторі - виставка "Спогади 20 століття". Індрі розповіла, що найбільше іграшок - з радянських часів: "Це іграшки, з якими ми грали. У небагатьох були іграшки, зроблені на Заході. Приблизно з середини 20 століття типова литовська родина грала з такими ж іграшками, тому ця виставка викликає почуття як у старого, так і у молодого".

У музеї є й окрема кімната з чудесами електротехніки минулого століття: ігровим автоматом, який особливо цікавить дорослих чоловіків, і двома атракціонами. В освітньому класі йдуть презентації, заняття, невеликі лекції. А в кімнаті для найменших є розкладні матраци, на які можна прилягти, пограти у що-небудь.
 
"Ми виховуємо дітей і знаємо, що значить, коли приходиш в музей, і перші слова, які ти чуєш - не "Добрий день, спасибі, що завітали до нас", а "Не чіпайте руками". Ми позбавилися від цієї фрази. Ми відкриваємо музей, але разом з цим це і старт. Ніщо не закінчується, а тільки починається. Ми хочемо рости, робити зміст більш глибоким", - сказала авторка музею.

 

 

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.