Спецпроект

В Узбекистані знайшли кераміку Пікассо

В Узбекистані виявили колекцію кераміки Пікассо - через 40 років після того, як вона була пожертвувана Радянському Союзу.

Про це пишуть Подробности.

Колекція з 12 предметів була знайдена випадково в Державному музеї мистецтв Узбекистану. Вона включає в себе декоративні та десертні тарілки і кілька глечиків із зображенням улюблених мотивів Пікассо, таких як голуб, особа жінки та голова бика.

Ці предмети вперше були представлені публіці в ташкентському музеї.

"Ми шукали в сховище предметів російської порцеляни, щоб наповнити авангардну секцію музею в минулому році. Тоді ми несподівано натрапили на кераміку Пікассо", - сказала в інтерв'ю агентству France Presse мистецтвознавець музею Гулчера Ахунова.

Як повідомив Мірфаіз Усмонов, головний куратор музею, ташкентська колекція була пожертвувана Радянському Союзу вдовою товариша Пікассо, який симпатизував ідеям соціалізму.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.