Спецпроект

Музей Прадо знайшов нову картину Тиціана

Куратори мадридського музею Прадо підтвердили, що картина "Іоанн Хреститель", яка понад 120 років зберігалася в церковному приході в іспанському місті Альмерія, належить пензлю Тиціана.

Про це пише Укрінформ.

Полотно, що датується приблизно 1555 роком, стало третьою версією картини Тиціана, де Іоанн Хреститель зображений стоячи біля дерева, біля якого лежить вівця.

Всі три картини, в тому числі "Іоанн Хреститель" з венеціанської Галереї Академії, написаний в 1530-1532 роках, а також "Іоанн Хреститель" (1565-1570) з монастиря Ескоріал - 6 листопада були виставлені в Прадо.

Полотно 1555 року потрапило в колекцію Прадо в 1872 році. Тоді вважалося, що це картина невідомого художника XVII століття мадридської школи. Картину позичили церкви міста Альмерія, де вона провисіла до 2007 року.

На "Іоанна Хрестителя" в Альмерії звернув увагу Мігель Фаломір, глава департаменту італійської та французької живопису до 1700 року в Прадо, який в каталозі до виставки музею "Тиціан", що проходила в 2003 році, написав, що картина могла бути копією іншого зараз уже втраченого "Іоанна Хрестителя" Тиціана.

У Прадо приступили до вивчення картини, яка була в поганому стані, однак прийшли до висновку, що це не копія, а робота самого майстра. На авторство Тиціана головним чином вказує поза, в якій зображений Іоанн Хреститель, і схожість пейзажів на задньому плані.

Важливість картини, на думку реставраторів, полягає не в її естетичної цінності (картина сильна пошкоджена), а в тому, що твір підтверджує звичку Тиціана повторювати композиційні ходи і теми. Крім того, дослідники відзначають, що сюжет з Іоанном Хрестителем Тиціана був одним з найпопулярніших в Іспанії, про що свідчать численні копії.

Разом з тим, деякі фахівці вважають, що картина могла бути написана не італійським майстром, а його учнями.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.