Спецпроект

Сьогодні вкотре мають призначити директора Національного Художнього

Рішення про призначення директора національного художнього музею Украйни буде прийняте 7 листопада на засіданні Музейної ради.

Про це повідомляє УП.Життя з посиланням на міністра культури Михайла Кулиняка.

Він також заявив, що зустрічався з працівниками музею, які протестують проти призначення керівником установи в.о.директора Тетяни Міронової.

"Справа в тому, що ми паралельно отримали лист як від частини працівників Музею, так само ще листи, - зазначив Кулиняк. - Тому я вирішив до Музейної ради провести перевірку наведених фактів як виконуючою обов’язки директора, так і працівників Музею".

"Перевірка проведена, з результатами її зараз буде ознайомлена Музейна рада. Ще раз повторюю, я не приймаю одноособового рішення, як і обіцяв. Це питання ми обговоримо", - додав міністр.

Водночас, як розповіла у коментарі "УП.Життя" керівник відділу зв’язків з громадськістю НХМУ Дарія Якимова, сам міністр з колективом музею не зустрічався.

"Він приходив у музей, під час відкриття виставки "Війна краде дитинство". Тоді до нього підійшла наша колега і попросила зустрітись з колективом. І в результаті зустріч відбулась з його заступником Тимофієм Коханом. Офіційно до колективу Михайло Кулиняк не приходив", - сказала Дарія Якимова.

Як відомо, в середині жовтня колектив Національного художнього музею оголосив протест проти можливого призначення на посаду директора галеристки Тетяни Міронової.

Посаду виконуючого обов'язку Міронова обіймала останні півроку. Але ймовірне призначення викликало критику серед експертів, які вказували не непрофесійність галеристки.

У відповідь на ці звинувачення Тетяна Міронова опублікувала свій коментар, який і спровокував акцію протесту. Цей запис у блозі працівники музею назвали "безпрецедентним виступом з паплюження установи, на пост директора якої автор претендує, та безсоромне звеличення власних, переважно неіснуючих, заслуг".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.