Власник газети "Жеч Посполіта" вибачився за вигадку про тротил

Власник польської газети "Жеч Посполіта" Ґжеґож Гайдарович вибачився перед читачами за публікацію про нібито виявлену на уламках літака Леха Качинського слідів вибухівки.

Про це повідомляє УНІАН.

У заяві власника йдеться, що спеціально проведене розслідування довело, що при підготовці публікації не були дотримані журналістські стандарти,

"Як видавець я завжди відділяю редакцію від бізнесу, але те, що я не знав, як виглядають лаштунки підготовки матеріалу, не звільняє мене від відповідальності за тексти, які з’являються у газеті", - написав Гайдарович.

"Журналісти, пов'язані з публікацією, не мали підстав для того, аби стверджувати, що на уламках Ту-154 знайдено сліди тротилу та нітрогліцерину", - йдеться у заяві наглядової ради компанії Presspublica, якою володіє Гайдарович.

Керівництво компанії-видавця відзначило, що автор статті Цезарій Гмиз, який працював у газеті з 2007 року, не надав документальних доказів.

Відповідальність за публікацію матеріалу видавець, крім головного редактора газети Томаша Врублевського, який очолював її з кінця жовтня 2011 року, поклав також на голову відділу польських новин Маріуша Станішкевича та заступника головного редактора Бартоша Марчука. Їх усіх звільнено.

Як відомо, раніше Rzeczpospolita написала про виявлення польськими експертами на уламках Ту-154 у Смоленську та на місці катастрофи урядового літака слідів вибухівки.

Військова прокуратура, яка розслідує причини трагедії, офіційно спростувала інформацію газети, а голова польського уряду Дональд Туск звинуватив брата Качинського у тому, що той своїми заявами про Смоленську катастрофу "нищить Польщу".

Як відомо, у травні 2012 роки представники польської парламентської слідчої комісії заявили, що причиною авіакатастрофи літака Качинського стали два вибухи на борту. Про це нібито свідчила велика кількість уламків літака і їхнє розташування після катастрофи.

"Жеч Посполіта" - одна з найбільших польських щоденних газет з середнім накладом 160 тисяч. Її вважають головною альтернативою соціально-ліберальній "Ґазеті Виборчій". Має консервативний напрямок, але формально не підтримує жодну з польських партій.

Літак польського президента Лєха Качинського Ту-154 розбився під Смоленськом вранці 10 квітня 2010 року. Повідомлялося, що під час посадки в умовах сильного туману він зачепився за верхівки дерев і впав. На борту перебувало 96 осіб - 88 пасажирів і вісім членів екіпажу. Ніхто не вижив.

Повністю перебіг подій щодо розслідування катастрофи 2010 року читайте за темою "Трагедія під Смоленськом"

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.