Спецпроект

В Мадриді відкрили бар-музей

Іспанська столиця представила увазі туристів і місцевих жителів бар-музей з незвичайною назвою "Мадрид мене вбиває". Задумка ця для тих, хто відчуває ностальгію, цікавість і інтерес до незабутнього руху під назвою "Мадридська сцена".

Про це пише Високий Вал

 

Цей рух було утворено в сімдесятому році минулого століття відразу після смерті Франко і став культурною подією.  

Новий заклад займає площу в 200 кв.м., на яких можна насолодитися експозицією, що включає безліч унікальних предметів, які пов'язані зі спогадами періоду 70-х років.

Предмети розкажуть про знаменитих художників, поетів, музикантів, дизайнерів, фотографів, які мали важливе значення в історії іспанської культури. Виставка представлена ​​музичними інструментами, фотографіями та картинами.

Крім експозиції, в закладі розміщуються два бари і сцена. На великих моніторах постійно транслюються записи, що розповідають про епоху культурної революції, завдяки яким відвідувачі можуть здійснити подорож у часі.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.