Спецпроект

У Луганську музей універу відзначив ювілей. ФОТО

Музей Луганського національного університету імені Тараса Шевченка зібрав 7000 зоологічних експонатів і відзначив 40-річний ювілей.

Про це пишуть Комментарии: Луганск.

У цьому році музею ЛНУ виповнилося 40 років, однак працівники, студенти та випускники вузу починали збирати унікальний на сьогодні музейний фонд експонатів ще з 1923 року. 

У перші роки свого існування зоологічна колекція музею розміщувалась у двох шафах навчальної аудиторії Кабінету зоології. У часи, коли Луганський (Ворошиловградський) педагогічний інститут мав тільки один навчальний корпус, нечисленні експонати музею розміщувалися в шафах у двох навчальних аудиторіях Кафедри зоології. У тодішньому музеї була широко представлена ​​місцева фауна, але були й південні види: страус, папуги, фламінго.

Експонати музею 

У сучасній експозиції представлені хохуля, вухатий їжак, лисиця-корсак, перев'язка, дикий кіт, валлабі, барс, кілька гірських форм барана, сітчастий пітон, кінорінх, птах-носоріг, ему, пугач, гриф, дрохва, стрепет, беркут, гриф, декілька видів пінгвінів і інші. Серед колекційних зразків, які становлять найбільшу цінність, слід назвати досить багату колекцію більшості видів хребетних фауни Донбасу.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.