Спецпроект

Музей мадам Тюссо з'явиться в Токіо

Музей мадам Тюссо відкриється в Токіо в березні 2013 року. У середу в будівлі музею пройшла фотосесія, в якій задіяні воскові фігури подружньої пари Принца Вільяма і Кейт Міддлтон.

Про це пише pravda.ru.

Про відкриття філії в Токіо керівництва основного музею в Лондоні повідомило в середу.

Знамените сховище воскових фігур, в якому можна побачити фігури багатьох знаменитостей, від подружньої пари принца Вільяма і Кейт Міддлтон до агента 007, має філії в десятках міст.

Фігура акторів Денієла Крейга і Джуді Денч, відповідні їх образам з кіноепопеї про Джеймса Бонда, є одним з останніх поповнень колекції.

Анна Марі Тюссо (1761 - 1850) - відомий британський скульптор, перша постійна виставка якої відкрилася на Бейкер-стріт в 1835 році. Першою її роботою була фігура Вольтера. У 1884 музей відкрився на своєму нинішньому місці на Мерілебон-роуд. З тих пір філіали були відкриті в Лас-Вегасі, Берліні, Амстердамі, Нью-Йорку, Гонконзі і інших містах. Одним з останніх - у травні 2012 - був відкритий музей мадам Тюссо в Сіднеї.

21 листопада в центральному музеї в Лондоні на честь Дня Подяки США були виставлені фігури Барака Обами, Ріанни, Джорджа Клуні та Моргана Фрімана для спільної фотосесії.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.