Спецпроект

В Москві відкриють музей "шістдесятників"

У Москві готується до відкриття музей, чия експозиція зацікавить тих, хто ностальгує за радянськими часами, зокрема, цікавиться епохою шістдесятників.

Про це пише travel.ru

"Музей 60-х" дозволить відвідувачам зануритися в атмосферу тих років: експонати не помістять за вітринне скло - серед них можна буде просто побути.

Відвідувачі зможуть присісти на диван, попити чаю, погортати журнал, книгу або фотоальбом з 1960-х років.

У колекції музею - найрізноманітніші предмети. Наприклад, придбаний на блошиному ринку Одеси "Концентратор директора" - свого роду комутатор, що дозволяє здійснювати підключення до шести телефонних ліній і здатний утримувати з'єднання між абонентами (конференц-зв'язок); радіоприймач Fada Radio Model P111 1952; фотоелектричний експонометр "Ленінград 2" 1962 року і багато іншого.

Ведеться підготовка виставки рекламних плакатів 60-х.

Відкриття музею відбудеться 1 грудня на вулиці Кржижановського, будинок 8, корпус 2.

Як відомо, в серпні 2012 року в Києві відкрився Музей історії шістдесятництва. Серед його експонатів - зразки самвидаву, картини, рукописи і друковані видання, а також унікальні фотографії і особисті речі шістдесятників.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.