СЛОВАЧЧИНА НЕ СТАЛА ПРИБИРАТИ З ГРОШЕЙ РЕЛІГІЙНІ СИМВОЛИ. Фото

Словаччина, виконуючи прохання деяких країн ЄС, прибрала німби і хрести з монети у 2 євро, випущеної на честь 1150-ої річниці прибуття святих Кирила і Мефодія у Моравію. Але після скандалу всередині країни словацький Нацбанк повернув релігійні символи.

Про це повідомляє SME.sk з посиланням на Національний банк Словаччини.

Словаччина є членом єврозони з 2009 року. Країни єврозони мають право карбувати так звані "пам'ятні" 2 євро один раз на рік. Однак зображення на зворотній стороні монети потребує узгодження з іншими країнами ЄС.

Проти хрестів та німбів на словацькій пам'ятній монеті виступили Франція і Греція. Єврокомісія попросила словацький Нацбанк прибрати ці символи заради "принципу релігійного нейтралітету".

Словаччина згодилася прибрати німби і хрести, залишивши однак у центрі нумізматичної композиції подвійний хрест - державний герб країни.

 Початковий варіант з хрестами (на одязі Мефодія) і німбами. Фото: myeurohobby.eu

Але таке рішення викликало протести з боку Конференції єпископів Словаччини."Це - неповага до власної історії, - заявила релігійна спільнота. - В часи комуністичного тоталітаризму віруючі ризикували своєю свободою, наполягаючи на сприйнятті Кирила і Мефодія саме як святих".

Зміни в дизайні також викликали обурення у Болгарії, де в комуністичні часи влада вимагала зображувати Кирила і Мефодія без німбів.

11 із 15 ієрархів Болгарії були агентами спецслужб

23 листопада словацький Нацбанк випустив прес-реліз, у якому повідомив про рішення карбувати монету з "початково пропонованим дизайном, усвідомлюючи, що таке рішення загрожує планованій меті поширити обіг монети на всю єврозону [тобто що вона буде чинна тільки на території Словаччини - ІП], розповівши таким чином Європі про місію Кирила і Мефодія".

"Нейтральний" варіант, який зрештою так ніби й не пройшов

Пам'ятну монету на честь 1150-річчя прибуття святих Кирила і Мефодія у Моравію планується випустити у травні 2013 року загальною кількістю в 1 млн монет.

Кирило (Костянтин) і Мефодій - брати родом з Салонік (тоді Візантія, нині Греція). Народилися у першій половині IX-го сторіччя. Винайшли глаголичну і кириличну абетки, щоб перекласти Біблію слов'янськими мовами.

У 863 переселилися в Моравію (нині Чехія і Словаччина), щоб проповідувати християнство. Заклали основи слов'янської писемності й літератури. Обидва канонізовані православною (як "рівноапостольні") і католицькою церквами.

 Монета у 20 словацьких крон 1941 року - теж із Кирилом та Мефодієм

На честь святих була названа українська політична організація XIX сторіччя "Кирило-Мефодіївське братство".

У 1980 році Кирило й Мефодій були проголошені папою Римським Іваном Павлом ІІ покровителями Європи.

У Чехії та Словаччині день Святих Кирила та Мефодія, які своїм приходом до Моравії заклали основи майбутньої держави, відзначається 5 липня і є державним святом та вихідним днем.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.